Традиційні сонячні елементи, незважаючи на свою ефективність, порушують естетику та обмежують функціональну інтеграцію з повсякденними структурами. Прозорі сонячні елементи, особливо остання інновація — майже невидимі сонячні елементи (NISC), долають ці виклики.
З середнім показником видимої прозорості (AVT), що перевищує 70%, а в деяких випадках досягає 79%, ці елементи бездоганно вписуються в навколишнє середовище, одночасно ефективно генеруючи енергію.
Один з ключових проривів, який зробив можливим цей прогрес, полягає у використанні двовимірних (2D) матеріалів, таких як діхалькогеніди перехідних металів (TMD). Ці матеріали відомі своїми надтонкими структурами, винятковою здатністю до поглинання світла та регульованою шириною забороненої зони у видимому діапазоні.