Жінка подала до суду на ПриватБанк через кредит на 92 480 доларів. Яким було рішення суду?

Жінка уклала з ПриватБанком кредитний договір надання споживчого кредиту на суму 92 480 доларів. Їй було видано 72 760 доларів. Вона вимагає припинити зобов'язання та застосувати правові наслідки недійсності окремих умов договору споживчого кредиту. Про це йдеться в рішенні Печерського районного суду Києва, опублікованому 9 січня 2025 року.

26 листопада 2007 року між жінкою та ПАО КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір на надання споживчого кредиту в розмірі 92 480 доларів під зворотне зобов'язання позичальника повернути їх частинами до 26 листопада 2027 року, з оплатою 9,96% річних за користування ними. Відповідно до графіку платежів фактично їй було видано 72 760 доларів. 26 листопада 2007 року для забезпечення кредитного зобов'язання було укладено договір іпотеки квартири, яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 2007 року.

30 серпня 2010 року у зв'язку з невиконанням кредитного зобов'язання, ПАО КБ «ПриватБанк» звернувся до Центрального районного суду Миколаєва з позовом про звернення стягнення на майно, шляхом продажу предмета іпотеки з укладенням від імені жінки договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем. 9 липня 2012 року ПАО КБ «ПриватБанк» звернувся до Центрального районного суду Миколаєва з позовом щодо звернення стягнення на квартиру шляхом реалізації на публічних торгах за початковою ціною не нижче 343 400 гривень та виселення.

27 березня 2013 року заочним рішенням Центрального районного суду Миколаєва у справі № 2-2062/11 у задоволенні позову відмовлено на підставах неналежного дотримання кредитором вимог ч. 1 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". 8 липня 2013 року Апеляційний суд Миколаївської області у справі 2-2062/11, заочне рішення Центрального районного суду Миколаєва від 27 березня 2013 року в частині рішення вимоги про звернення стягнення на майно скасував, і в цій частині прийняв нове рішення про часткове задоволення наступного змісту: «на погашення заборгованості перед ПАО «КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 26 листопада 2007 року станом на 1 липня 2010 року в розмірі 94 551 доларів, що еквівалентно 747 458 гривень; звернути стягнення на квартиру, що належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 2007 року, надавши ПАО «КБ «ПриватБанк» право продажу від свого імені зазначеної квартири шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем з початковою ціною продажу 343400 гривень. В іншому в позові відмовлено».

11 листопада 2013 року заочним рішенням Центрального районного суду Миколаєва (справа №1423/14351/12), зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 10 листопада 2014 року, позовні вимоги задоволені частково, зокрема вирішено звернути стягнення в межах 861 430 гривень на предмет іпотеки, що належить жінці на користь ПАО «КБ «ПриватБанк» шляхом реалізації на публічних торгах за початковою ціною не нижче 343 400 гривень. У частині позовних вимог про виселення з квартири банку відмовлено. 1 березня 2018 року вона звернулася до Центрального районного суду Миколаєва з позовом до ПАО «КБ «ПриватБанк», у якому, серед іншого, просила визначити суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 551 251 гривня, на тих підставах, що кредитний договір був укладений з порушенням Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, що кредит був наданий в іноземній валюті. Рішенням суду від 23 лютого 2021 року в позові відмовлено.

21 травня 2019 року жінка звернулася до Центрального районного суду Миколаєва з позовом до банку про визнання кредитного договору недійсним в частині п. 7.1 про оплату винагороди за надання фінансового інструмента в розмірі 4 760 доларів від суми виданого кредиту в момент надання кредиту та винагороду за надання фінансового інструмента в розмірі 0,32 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати з моменту укладення договору і до закінчення його дії. Рішенням у задоволенні позовної вимоги відмовлено у зв'язку з впливом строку позовної давності.

З розрахунку кредитної заборгованості, наданої кредитором у справі №1423/14351/12 за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення публічних торгів, видно, що порушення позичальником кредитного зобов'язання щодо сплати щомісячно коштів у розмірі 939 доларів сталося 11 лютого 2009 року, яке не було усунене позичальником протягом наступних періодів оплати. Виходячи з періоду оплати, передбаченого договором, а саме з 3 по 10 число кожного місяця (п. 7.1 договору), факт порушення кредитного зобов'язання починається з 11 лютого 2009 року, обов'язок повернення кредитної заборгованості в повному обсязі відповідно до умов п. 2.2.10. договору, настав у позичальника на наступний день після закінчення періоду сплати, тобто 11 лютого 2009 року. Посилаючись на припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої угоди сторін, може бути застосований лише в межах погодженого сторонами терміну кредитування. Вона вважає, що оскільки термін кредитування змінено в порядку п. 2.2.10. договору: з 26 листопада 2027 року на 11 лютого 2009 року, право банку на отримання відсотків в порядку статті 1048 Цивільного кодексу України було припинено, починаючи з 11 лютого 2009 року.

Станом на 26 листопада 2007 року в фактичне використання позичальника був наданий кредит у розмірі 72 760 доларів, а також база нарахування відсотків на кожен календарний день у кількості 360 днів на рік (п. 3.3. договору), а також фактично сплачені суми позичальником, остання має право вимагати перерахунку боргу, зокрема: винагороду за надання фінансового інструмента в сумі 4 760 доларів, і в розмірі 0,32% від суми виданого кредиту щомісяця, слід віднести до