ПриватБанк вимагає стягнути з жінки 63 419 доларів, які за кредитним договором від 26.03.2023 року заборгував її чоловік, що помер. Однак вона відмовляється сплачувати кошти. Про це йдеться у рішенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, опублікованому 3 лютого 2025 року.
ПриватБанк просить стягнути з жінки 63 419 доларів, які за кредитним договором від 26.03.2023 року заборгував її покійний чоловік. Його дружина як спадкоємиця, яка постійно проживала з спадкодавцем на час відкриття спадщини, успадкувала після смерті позичальника його права та обов'язки і повинна погасити кредит.
Жінка не визнала позов, подала до суду відзив. Вона просить відмовити у задоволенні позову з урахуванням пропуску банком строку позовної давності.
26.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та чоловіком був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк зобов'язується надати «позичальнику» кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу строком з 26.03.2008 року по 23.03.2018 року включно, у вигляді невідновлювальної лінії в розмірі 28 035 доларів. Забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором виступає іпотека будинку загальною площею 59,60 кв. м. У разі порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0.15% від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочки, але не менше 1 гривні. При достроковому (як повному, так і частковому) погашенні кредиту позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом 0% від суми кредиту, що погашається достроково.
За договором іпотеки від 26.03.2008 року три особи, що проживали в будинку, передали його в іпотеку банку в забезпечення виконання громадянином кредитних зобов'язань за вказаним договором. Пізніше він помер. На день смерті позичальника існувала заборгованість за кредитом у розмірі 63 419 доларів.
За інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на день смерті чоловіка йому на праві приватної власності належала 1/3 частина будинку. За довідкою Великолучківської сільської ради Мукачівського району, за вказаною адресою також була зареєстрована його дружина. Таким чином, вона відповідно до ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка, що складається з права власності на 1/3 частку будинку та обов'язку повернути борг за кредитним договором в межах вартості спадкованого майна. Водночас, окрім неї, спадкоємцем є син спадкодавця, який народився і на день смерті батька не досяг повноліття і відповідно до частини 4 статті 1268 ЦК України прийняв спадщину.
Суд відмовив у задоволенні позову. ПриватБанк дізнався про смерть боржника не пізніше 6 жовтня 2015 року, а про те, що жінка є його дружиною і проживає за однією з ним адресою, банку було відомо з дня укладення договору іпотеки від 26.03.2008 року.
"Враховуючи це, суд вважає необхідним обчислювати строк позовної давності з часу, коли банк дізнався про порушення свого права, тобто з тих пір, як сплив строк на прийняття спадщини і спадкоємці, які прийняли спадщину, не вжили жодних заходів для виконання спадкованого зобов'язання за кредитним договором. Тому за розглядуваною справою за початок відліку строку позовної давності потрібно брати 6 жовтня 2015 року, день, коли кредитор виявив обізнаність про смерть боржника, маючи в той час відомості про відповідачку як спадкоємця першої черги, яка в розумінні частини 3 статті 1268 ЦК України прийняла спадщину, про відкриття спадщини кредитора не повідомила, жодних дій по погашенню боргу протягом тривалого часу не вчиняла, що свідчить про її мовчазну відмову від погашення боргу спадкодавця. Позовна заява за цією справою подана до суду 27 квітня 2022 року, тобто поза визначеним законом строком позовної давності. Інший висновок у контексті розглядуваної правової ситуації означав би необмежене в часі право кредитора судитися зі спадкоємцями боржника, що суперечить правилу юридичної визначеності як одному з складових принципу верховенства права. Наслідки пропуску строку позовної давності визначені статтею 267 ЦК України, відповідно до частини четвертої якої сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові", - підкреслив суд.