Ця вмятина в магнітному полі Землі, або «космічна вибоїна», простягається від Південної Америки до південно-західної Африки. Таємнича аномалія ставить учених у глухий кут. Хоча це відкриття не нове, сьогодні виділяється багато коштів для її дослідження. NASA, з її флотом супутників і космічних кораблів, є, напевно, найбільш зацікавленим спостерігачем.
В цілому магнітне поле Землі під загрозою через ряд тривожних факторів, серед яких не тільки SAA, але й прискорене зміщення магнітних полюсів та поступове ослаблення інтенсивності поля. За останні два століття його сила знизилася на 9% (за даними ESA, місія Swarm), що підвищує ризик проникнення космічного та сонячного випромінювання.
Нагадаємо, що магнітне поле Землі — це своєрідний невидимий щит, який оточує нашу планету, породжений рухом розплавленого металу у зовнішньому ядрі Землі. Це рух створює електричні струми, які продукують магнітне поле.
Без нього сонячний вітер (потік заряджених частинок від Сонця) міг би зруйнувати нашу атмосферу та зробити Землю набагато менш придатною для життя. Магнітне поле також допомагає тваринам орієнтуватися у просторі, забезпечує функціонування багатьох пристроїв, від компасів до космічних кораблів — і навіть відіграє певну роль у тому, як супутники рухаються по орбіті.
Вплив Південно-Атлантичної аномалії
Інтерес NASA до Південно-Атлантичної аномалії — це не просто академічна цікавість. Аномалія представляє відчутний ризик, в тому числі і для їх космічних технологій. Коли супутники та космічні апарати пролітають через цей регіон на орбіті Землі, вони піддаються впливу ослабленого магнітного поля в межах аномалії.
Зменшена напруга поля дозволяє зарядженим частинкам від Сонця атакувати апарати, що потенційно може викликати збої в роботі технологічних систем на борту або навіть коротке замикання. Як наслідок, оператори супутників змушені регулярно вимикати системи космічних апаратів, коли вони наближаються до зони аномалії.