Киянка не змогла скористатися купленими квитками на автобус і вимагає повернення витрачених 2 400 гривень - яке рішення ухвалив суд.

Жінка придбала три квитки на автобус сполученням Львів-Київ, але не змогла їх використати. Вона вимагає повернення коштів у розмірі 2400 гривень. Про це йдеться в рішенні Шевченківського районного суду Києва, опублікованому 1 травня 2024 року.

05.07.2023 року жінка через сайт Busfor придбала у ТОВ «І-Тревелс» три квитки на автобус сполученням Львів-Київ. З ряду особистих причин вона намагалася повернути квитки. Електронним листом їй повідомили про прийом заявки на повернення коштів, бронювання скасували, а квитки повністю анулювали. Разом з тим, звернувшись до Busfor, громадянка отримала листа про те, що гроші не повернуть.

Розгляд справи

Суд з'ясував, що 05.07.2023 року жінка на сайті Busfor у агентстві ТОВ «І-Тревелс» придбала три квитки на рейс Львів-Київ. Вартість кожного квитка становила 800 гривень, тобто в загальній сумі сплачено 2400 гривень, що підтверджується випискою з додатку АТ «Державний ощадний банк України». Згідно з зазначеними квитками, послуга з перевезення мала відбутися 05.07.2023 о 06:45 з міста Львів, місце посадки - Центральний залізничний вокзал, місце призначення Київ. Відразу після придбання квитків вона намагалася повернути квитки на сайті, однак кнопка «Повернення» була неактивною. У розділі «Особистий кабінет» вона дізналася, що менше ніж за 12 годин до відправлення гроші не повертаються.

У матеріалах справи міститься фото роздруківки з сайту, яка підтверджує, що електронним листом 05.07.2023 жінці було повідомлено про прийом заявки на повернення коштів, скасування бронювання і анулювання квитків. Також 05.07.2023 року вона отримала листа про те, що повернення коштів за замовлення № 53725500 неможливе.

Що вирішив суд? 

Суд відмовив жінці в задоволенні позову. У матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про те, що перевізник проінформував її про скасування рейсу і вона має право вимагати повне повернення вартості квитка.

"Докази позивачки в позовній заяві не є підставами для задоволення позовних вимог, оскільки вони базуються на припущеннях і неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права", — підкреслив суд.